Електронна бібліотека юридичної літератури “Правознавець” виставила онлайн статтю про діяльність відділів УПА проти польських збройних формувань на території воєнної округи УПА “Лисоня”.

Волянюк С. Боротьба відділів УПА проти польських військових формувань під час німецької окупації на території Тернопільської воєнної округи “Лисоня” (друга половина 1943 – перша половина 1944 рр.) / Сергій Волянюк // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. – Вип. 1. – Ч. 1. – С. 77–82.

 The article analyzes the participation UPA against the Polish military formations in the Ternopil military districts “Lysonia” during the German occupation in the second half of 1943 - the first half of
1944. The course of the Polish-Ukrainian conflict in Ternopil is also noticed there

Стаття: Боротьба відділів УПА проти польських військових формувань під час німецької окупації на території Тернопільської воєнної округи “Лисоня” (друга половина 1943 – перша половина 1944 рр.)

Що розповів росіянин, майор танкових військ, про побут своєї частини біля м. Тернопіль на весні 1944 р.?

Що розповів росіянин, майор танкових військ, С. Соколов про побут своєї частини біля м. Тернопіль на весні 1944 р.?

Це інтер'ю записане кореспонденткою ОУН в поїзді Брест-Київ у жовтні 1945 р.

Серед керівної рад[янської] верхівки панує великий страх перед повстанцями. Коли їдеться потягом на Правобережжя або зах[ідні] обл[асті] [У]РСР, то йдуть розмови тільки про “бандьорів”. Всім, хто тільки їде туди, радять бути обережними. Одні других страшать. Одначе не всі є тієї думки. В місяці жовтні 1945 р. їхав потягом Брест-Київ майор танкових військ Соколов С. Нашій кореспондентці розповідав таке: Після здобуття Тернополя було дуже тяжко з харчами. Господарська частина відстала, “бандерівці” не давали налагодити постачання. Після того, як три групи післані за харчами, не повернулися з сіл, Соколова разом із 50 бійцями вислано в село. Без перешкоди зайшли в село і зібрали відповідні продукти і скот. Коли вертали, з лісу посипались стріли, що розігнали його бійців і скот. Соколов попав у полон до “бандерівців”. В полоні побував три дні. Нічого йому не зробили, не зважаючи на те, що він росіян[ин]. Про повстанців він тепер самої кращої думки. Коли б мені в мою частину таких весели[х] й бойових хлопців, говорить Соколов російською мовою, - я б світ перевернув вверх ногами. Його військові заслуги та національність врятували Соколова від розстрілу, коли вернув у частину.

На фото інтер'ю

Фотодокумент опубліковано на моїй сторінці у Facebook. Інтернет-портал новин Тернополя "Погляд" републікував цей допис на своїй сторінці: Що розповів росіянин, майор танкових військ, про побут своєї частини біля м. Тернопіль на весні 1944 р.?

22 грудня народився сотенний УПА

22 грудня 1912 р. у Івангороді Ічнянського р-ну Чернігівської області народився старшина Української Повстанської Армії Костянтин Гіммельрайх ("Кий", "Шелест").

Здобув вищу освіту закінчивши у 1935 р. зоотехнічний інститут. До початку німецько-радянської війни працював старшим науковим співробітником Академії наук УРСР.

У 1941 р. мобілізований у Червону армію, однак під час оборони м. Київ потрапив у німецький полон, звідки переходить в організовану похідними групами ОУН (м) українську поліцію в Житомирі, а згодом у Києві. Тоді ж включається у діяльність українського підпілля.

У середині лютого 1942 р. К. Гіммельрайх переїжджає з Києва по зв'язках ОУН (м) у Луцьк, а згодом у Ковель. Планував приєднатися до загону УПА під командуванням Т. Боровця, однак після особистих розмов із діячем ОУН (м) Олегом Штулем відмовився від задуму та перебрався у Галичину.

Літом 1944 р. у Карпатах ОУН (м) намагалося сформувати свій збройний відділ - загін ім. Полуботка, в якому К. Гіммельрайх під псевдонімом "Шелест" очолив першу і єдину сотню.

У вересні 1944 р. "Шелест" разом із декількома старшинами цього відділу переходить до лав УПА та упродовж двох місяців перебував у кадровому складі старшинської школи УПА-Захід "Олені".

У січні 1945 р. переведений у воєнну округу УПА "Лисоня", де під псевдонімом "Кий" зайнявся формування відділу (сотні) УПА, який призначався для діяльності за Збручем на території Кам'янець-Подільської округи ОУН. Однак, його відділ базувався на території Тернопільщини з якої вирушав у рейди.

У серпні 1945 р. "Кия" разом із іншими старшинами "Лисоні" готували для відправлення на Закарпаття із окремими завданнями від КВШ УПА-Захід. Відповідно до цього рішення його підрозділ розділили на чоти, які, ймовірно, підпорядкували надрайонним провідникам ОУН у Кам'янець-Подільщині.

Ще на Бережанщині група старшин залишилася без свого провідника і командира, а тому "Кий" разом із іншими вояками прийняв рішення перейти у Західну Німеччину.

Опинившись в еміграції К. Гіммельрайх переїхав до Австралії, де активно включився у громадсько-політичне життя української громади. Там ж написав кілька спогадів про свою службу в Українській Повстанській Армії. Помер у 1991 р. в м. Мельбурн у Австралії

Костянтин Гіммельрайх ("Кий", "Шелест")

Текст та фото опубліковано на моїй сторінці у Facebook. Інтернет видання "Агенція інформації та аналітики Гал-інфо" републікувало цей допис на своїй сторінці історії: 22 грудня народився сотенний УПА

День Св. Анни. Привітання українських повстанців. Документ.

У підпіллі не забували вітати зі святами, як державними так і релігійними!

Історик Сергій Волянюк (м. Тернопіль) виявив у Державному архіві Тернопільської області цікавий документ. Це привітання українських повстанців своєї подруги-підпільниці «Гані» із Днем святої Анни, яке відзначаємо сьогодні.

Повіршовання

У завтрашні великі роковини Анни.Жилаю вам Ганю щастя, здоровля, многая літ прожити і велику нашу Українську Державу уздріти.

Бажаю успіхів про корті мрійш незабудь

Б. 21. ХІІ. 1945 р.

На фото привітання підпільниці "Гані" із іменинами від 21 грудні 1945 р.

Фотодокумент опубліковано на моїй сторінці у Facebook. Інтернет видання "Агенція інформації та аналітики Гал-інфо" републікувало цей допис на своїй сторінці історії: День Св. Анни. Привітання українських повстанців. Документ

Загибель легендарного сотника УПА «Яструба»

У ніч з 16 на 17 грудня 1944 р. під час наступу на райцентр Нові Стрілища (тепер селище міського типу Жидачівського р-ну Львівської обл.) загинув один із найвідоміших старшин Української Повстанської Армії Дмитро Карпенко (“Лютий”, “Яструб”).

Витяг із зведення штабу Тернопільської воєнної округи “Короткі описи боїв відділів УПА – «Лисоня» (від 16.ХІІ.1943 до 2.VІІІ.1945)” про бій 16-17 грудня 1944 р. у смт Стрілища Нові.

На фото, ймовірно, Дмитро Карпенко

Працівники політвиховного (VІ) відділу воєнної округи УПА “Лисоня”, подаючи про нього скупі біографічні відомості, зазначали: “тяжко сказати, що було причиною того, що Карпенко Дмитро вихований в умовах радянського режиму, де боротьбу за Самостійну Українську Державу названо “зрадою інтересів трудящих” – пішов до лав УПА”.

Командир “Яструб” народився 1919 р. на Полтавщині. Широких даних про його життєвий шлях немає. Про себе він не любив розповідати. Був сином селянина-колгоспника який проживав на одному із хуторів Комишнянського р-ну. Закінчивши 8 клас середньої школи, Дмитро Карпенко працював сільським крамарем, а у 1939 р. був призваний до Червоної Армії, де згодом закінчив школу молодших командирів та служив у кулеметній сотні, яка дислокувалася в Перемишлі.

У 1941 р. за військові здібності йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта. При відступі радянських військ з території Західної України він залишився на Збаражчині, де працював у господарствах заможніших селян.

Із формуванням у Галичині Української Народної Самооборони Д. Карпенко у червні 1943 р. був скерований у групу добровольців, яка вирушала в Карпати на військовий вишкіл. У с. Мізунь Долинського р-ну Івано-Франківської обл. 30 червня було утворено сотню “Сіроманці”, де “Яструба” призначено вишкільником та заступником к-ра сотні, а вже 15 липня він прийняв командування над цією сотнею.

У жовтні 1943 р. Дмитро Карпенко передислоковує сотню у Рогатинщину, де 20 листопада отримав наказ – очолити курінь у складі свого відділу та місцевої сотні “Орли”. Проте, на початку квітня 1944 р. через березневий наступ польських партизанських відділів на українські села Равської і Холмської округ ОУН, сотня “Сіроманці” отримала наказ відійти на терени Львівської воєнної округи УПА “Буг” для захисту українського населення. Упродовж п’яти місяців сотня діяла під керівництвом “Яструба” на Львівщині, а 12 вересня, вже після повернення із походу, командир Третьої воєнної округи УПА “Лисоня” призначив Д. Карпенка курінним, віддавши під його командування п’ять сотень УПА. У деяких матеріалах воєнної округи “Лисоня” та підпілля ОУН цей курінь названо, мабуть із пропагандистською метою, загоном УПА (загін - еквівалент полку).

Курінь “Яструба” 15 вересня 1944 р. вирушив у рейд краєм Перемишлянщини і Бібреччини Львівської обл., де провів 3 бої проти внутрішніх військ НКВС, зокрема найбільший серед них – 30 вересня 1944 р. під с. Унів Перемишлянського р-ну. У 1945 р. штаб “Лисоні” констатував, що це найбільший бій, який провели відділи Тернопільської воєнної округи з частинами НКВС.

Пам’ятний знак на місці бою під с. Унів Перемишлянського р-ну.

Після бою за Нові Стрілища повстанці з почестями похоронили свого командира, а військовий штаб ВО 3 “Лисоня” відзначив Д. Карпенка Бронзовим Хрестом бойової заслуги (1.01.1945). Головний військовий штаб УПА присвоїв йому ступінь сотника з датою старшинства від 16 грудня 1944 р., а підпільний парламент воюючої України – Українська Головна Визвольна Рада прийняла рішення, за яким командира “Яструба” посмертно нагороджено Золотим Хрестом бойової заслуги І класу.

Перше фотографічне зображення Золотого Хреста бойової заслуги І кл. подане у книзі П. Мірчука (1953 р.)

У пам’ять про бойового командира і побратима “Яструба” з Полтавщини у підпіллі Подільського краю ОУН його іменем у 1946 р. було названо друкарню (одну з технічних ланок ОУН) – «Друкарня ОУН ім. Карпенка Дмитра “Яструба”».

Обкладинка і кінцева сторінка сатиричного журналу Подільського краю ОУН “Хрін” (порція № 1, збір 1946 р.)

Пам’ятний знак “Хрест Заслуги” командиру Д. Карпенку. Встановлено Товариством пошуку жертв війни “Пам’ять”. Встановлено 6 травня 2012 р. в селищі Нові Стрілища

Дмитра Карпенка та загиблих вояків УПА поховали на цвинтарі с. Кам'янки Рогатинського району Івано-Франківської області 

Могила Д. Карпенка у с. Кам'янки

Текст та фото опубліковано на моїй сторінці у Facebook. Інтернет видання "Агенція інформації та аналітики Гал-інфо" републікувало цей допис на своїй сторінці історії: Загибель легендарного сотника УПА «Яструба»

Презентація видань "Літопису УПА" в Тернополі

У середу, 7 грудня 2016 р. у приміщені Тернопільського обласного краєзнавчого музею відбулася презентація нових книжок від видавництва “Літопис УПА”.

Розпочато захід молитвою та пастерським благословенням настоятеля Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького (Тернопіль) отця Анатолія Зінкевича.

На презентації відбулося представлення нового настінного перекидного календаря на наступний 2017 р. Його презентували кандидат історичних наук, президент благодійного фонду “Літопис УПА” Микола Посівнич та генеральний директор видавництва “Літопис УПА” Ігор Гомзяк.

Організатори в особі громадсько-політичного діяча, дослідника історії ОУН і УПА Євгена Філя, керівництва краєзнавчого музею, за участі заступника голови обласної ради Василя Деревляного відзначали значний інтерес жителів як міста так і області до літератури про діяльність українського підпілля, висловили надії щодо подальшої співпраці та спільного поширення видань “Літопису” в краї.

Представник облради ознайомив присутніх із рішенням сесії Тернопільської обласної ради щодо оголошення 2017-го Роком Української Повстанської Армії на Тернопільщині, поінформував про підвищення матеріальної допомоги колишнім учасникам збройної боротьби - членам і симпатикам українського підпілля та воякам УПА.

Гості з видавництва також розповіли громадськості про книжкові новинки, які з’явилися цього року та поділилися майбутніми планами, щодо друку нових матеріалів пов’язаних із національно-визвольною боротьбою ОУН і УПА на Тернопільщині.
 

За участі історика Сергія Волянюка було представлено збірник документів присвячений Тернопільській воєнній окрузі УПА “Лисоня”, біографічний нарис про визначного командира повстанської армії, члена штабу УПА-Захід поручника Омеляна Польового – “Остапа” та спогади працівника радіослужби українського підпілля Петра Кекіша.

“Спогади радиста УПА” вийшли друком ще у 2015 р., однак для них це перша презентація. Сергій Волянюк, як упорядник спогадів П. Кекіша, розповів про працю над цим проектом та зазначив, що це унікальні спогади в яких розповідається про підготовку радіофахівців, їх діяльність у відділах УПА та підпіллі ОУН.

Презентація відбулася за сприяння Тернопільської обласної організації Національного руху “Державницька ініціатива Яроша” та Ліги підприємців “Українська справа”

Інформація та фото взяті із відкритих інтернет джерел